Андрій Бондарук із села Княгининок, що біля Луцька, впродовж 10 років колекціонує та майструє українські іграшки, яким гралися діти сто років тому. 

Про це пише Суспільне.

Колекція упорядкована в музейній експозиції, яку створив етнограф.

“В музей люблять приходити діти. І часто, бавлячись, забувають про гаджети“, – каже Андрій Бондарук.

Спочатку Андрій Бондарук досліджує історії походження іграшки. Потім розробляє ескіз, намагається зрозуміти технічні принципи дії, а далі вже шукає матеріал, запчастини та деталі для її створення.

Волинський історик-етнограф майструє іграшки за старовинними українськими зразками

Чоловік розповідає, що найцікавіше відтворювати те, що зникло майже безслідно. Наприклад, іграшки тих років і періодів про які лишилось обмаль згадок: ні схем, ні зразків, лише старовинні зображення.

“За класифікацією, – розповідає майстер, – народні забавлянки можна умовно поділити на підгрупи: знаряддя праці, речі побутового вжитку, а також іграшкові музичні інструменти. Приміром – деркачі, калатала, звучання яких нашим предкам несли звістку про весняні свята”.

Створити подібний музичний інструмент можливо лише з дуба або ясена. Інакше, зі слів майстра, інструмент не звучатиме.

Волинський історик-етнограф майструє іграшки за старовинними українськими зразками

Нині в експозиції кілька десятків найменувань іграшок, більшу частину з яких майстер відтворив самотужки за традиційними зразками. В музейній експозиції є аналог іграшкових грабельок. Такі були на дитячому фото маленької Лесі Українки.

До слова, у планах етнографа – постійна експозиція, під назвою: «Іграшки Лесиного краю». На ній буде презентовано історію іграшок з території Волинського Полісся.