«Який подарунок хочеш на випускний?», – запитали в мене батьки. Скромно протягнула: «Фотоапарат…». Хто ж знав тоді, в 11-му класі, що батьківський подарунок стане доленосним і перетворить хобі в справу життя?!”

Так про мрію стати фотографом розповідає 25-річна Марія Заїка. Дівчина, яка через призму об’єктива нестандартно бачить місцеві пам’ятки архітектури. Як от, наприклад, парк в Гощі, садибу Валевських, старовинні вулички та будинки в Острозі, або «водоспад» у селі Новомалин Острозького району. Як прийшла до фотографії і чому – фотографиня розповіла Анастасії Боднарській.

Випадковості невипадкові – як фотоапарат став знаковим

Вперше взяла фотоапарат в руки ще навчаючись в школі. Дійсно, власний фотоапарат був моєю мрією у шкільні часи. Таким подарунком мене «побалували» батьки на випускний в 11-му класі. Іронія долі: першою «серйозною» зйомкою, яку в мене замовили, був саме випускний! І як тут не сказати про співпадіння?!

Сама до кінця собі ще не вірю, що підліткове захоплення переросло в повноцінну роботу. Серйозно фотографую вже 2 повних роки. Нині проходжу навчання у фотошколі в Луцьку. Щовихідних їжджу на заняття. Таким чином, закінчивши професійні курси, хочу собі довести, що я ніякий не аматор, а фотографія – це справа життя.

Острог – колиска старовини і незвичайних фото

Люблю з іншого боку показувати наші місцеві пам’ятки. Наразі проживаю в Острозі, і проводжу більшу частину фотосесій там. Наприклад, мала фотозйомку в старовинній будівлі, що розташована в Острозі на проспекті Незалежності,50.

На знімках – будинок, де раніше проживав командир одного із полків. Побачила цю локацію – і в прямому сенсі закохалася у вікна, колони, цегляну кладку. Таке враження, що цей будинок «ховає» в собі якусь таємницю. Відразу «намалювала» в уяві образ героя фотосесії. Ним став музикант Анатолій Тимощук. Творча колаборація вдалася на всі сто відсотків.

Біла сукня і «водоспад». Село Новомалин через призму фотооб’єктива

Обожнюю фотографувати рідну Рівненщину. На моїх світлинах ви часто можете бачити різні куточки нашого краю.

Ще в травні цього року я відкрила для себе «водоспад» в селі Новомалин Острозького району. Побачивши його, я відразу уявила на фоні цього потоку води дівчину в світлому одязі. В ідеалі – в сукні зі шлейфом. Чекала спекотної погоди і підбирала модель. Запропонувала Марті Черненко, а вона з радістю погодилася. Узгодили всі деталі зйомки, приїхали на обране місце. Чесно кажучи, ми до останнього вагалися, чи все вийде! Адже, насправді, це вода, яка просто збиває з ніг».

Якщо не фотографія, то що…?

Питання, яке ввело мене в ступор: «Якщо не фотографія, то що?». Задумалася, і не можу нічого сказати на противагу. Відповім так: «Лише фотографія». Тому що створення фото – це більше, ніж робота. Це частина життя, яку нічим не замінити, та й не хочеться. Дякую рідним, а особливо чоловіку Назару, що підтримує всі мої ідеї та вірить в мене.

Ось вона – емоція

Обожнюю зберігати спогади людей на фото. Це особливе відчуття, коли люди відкриваються з іншої сторони під час зйомки. Але моє найголовніше правило: поки не знайдеш контакт з людиною, фотоапарат можна не діставати. Я завжди за емоцію!…

Кава чи чай…?

Кава в улюбленій чашці!

Гори чи море?

І те, і інше.

Чорне чи біле?

Чорне, але лише в розумінні кольору. Я за білу смугу в житті.

День чи ніч?

Ніч

Гірка правда чи солодка брехня?

Бути собою. Щирою. Відвертою.

Анастасія Боднарська для видання Горинь.info