Єдиний у Західній Україні і на всьому Правобережжі кам’яний вітряк розташований біля села Стара Мощаниця на Рівненщині. Це унікальний шатровий десятигранний млин голландського типу. Попри це, збудований у 1934-му році вітряк, як виявилося, наразі нічийний і не має статусу пам’ятки, що б забезпечило його збереження.
Кам’яний вітряк на околиці села Стара Мощаниця, що у Здолбунівському районі, змурований з місцевого ракушняка, – пояснює Суспільному краєзнавець, волонтер Здолбунівського краєзнавчого музею Олександр Дмитрук.
“Дата будівництва вітряка – 1934 рік. Ми бачимо, що за Польщі будівництво було надзвичайно якісним, про що свідчить те, що кам’яний корпус вітряка на сьогоднішній день вцілів і перебуває у дуже гарному стані”, – додає краєзнавець.
У своїй основі вітряк має десять граней, і унікальність його полягає саме в тому, що він кам’яний, за словами Олександра Дмитрука для Волині є характерним дерев’яне вітрякобудування.
“Кам’яні будували дуже зрідка, а якщо й будували, то на сьогодні не збережені. Серед збережених ідентифікованих кам’яних вітряків в Україні лише чотири. І три з них мають південно-українське походження. І це єдиний кам’яний вітряк на Волині, у Західній Україні і всьому Правобережжі”, – додає волонтер.
Друга унікальність старомощаницького вітряка , на думку краєзнавця, в тому, що це – шатровий десятигранний млин голланського типу.
“Це вітряк европейського стильового виконання. Подібні ми можемо бачити в селах Данії, Нідерландів, Франції. Іспанії, але точно не в Східній Європі. Тобто це виходець із Західної Европи, і це привід для нас пишатися”, – розповідає Олександр Дмитрук.Суспільне запитало Олександра Дмитрука про історію даного вітряка.
“Першим засновником, власником цього вітряка був пан Свобода, наступним був Гаврило Іванович Овдійчук. І після його смерті вже нікому не вдалося Гаврилу Івановичу нікому передати своє ремесло мірошникування”, – розповідає краєзнавець.
Мірошник Гаврило Овдійчук помер у 80-му році. Нині у його обійстя інший власник – Андрій Воловнік, який живе у сусідньому селі Білашів. Журналістам Суспільного телефоном він розповів, що орієнтовно 40 років тому разом із батьком мав ідею взяти старий вітряк під опіку і зробити його діючим.“Ще батько мій жив і ми хотіли його відновити, цей млин (ще був Радянський Союз, 78-79 роки), щоб робив, як раніше. Да й держава не дала. А ми були б його зробили типу пам’ятник архітектури щоб був, навіть муку молов би, щоб люди бачили, як було, що робили і як. Да й не дали”, – розповів житель с. Білашів Андрій Воловнік.
У вітряка фактично зруйнований дах і замість чотирьох крил залишилося два, розміщені над головним входом. У суботу, 31 жовтня, Олександр Дмитрук сюди навідувався, аби розчистити бадилля довкола вітряка і в середині.
“Добре збереглися жорна, відомо, що матеріал для нього видобули біля села Ульбарів, це межа сучасних Дубенського і Здолбунівського районів. З цим жорном, вочевидь, працювали і пан Слобода і Гаврило Іванович”, – додав краєзнавець.Нині кам’яний вітряк фактично нічийний, – повідомила Суспільному Старомощаницька сільська голова Світлана Панасюк. Бо споруда розташована за межами їхньої сільської ради і не перебуває в них на балансі.
Більше того, єдиний на Волині і один з чотирьох в Україні кам’яний вітряк – не має статусу пам’ятки, – інформує начальник профільного відділу обласного управління культури і туризму Юрій Калітинський. Але, додає, що взяти на облік вітряк, як об’єкт культурної спадщини – можна.
Для цього, за словами посадовця, необхідно, аби зробили світлину пам’ятки та підготували історичну довідку.
