Монахиням довелось освоїти ремесло хлібопекарства під час пандемії, щоб зекономити на купівлі випічки, – розповіла Суспільному настоятелька храму, ігуменя Анастасія. До того жінки випікали лише традиційний церковний хліб – проскурки.

Все почалося з карантину, – кажуть монахині. Думали, чим займатися та як дати собі раду. Матушка Параскевія запропонували пекти хліб, щоб не думати як та де його придбати під час картину. Люди, які його коштували казали, що не проти такий хліб купити й собі, так почалось випікання не лише для монастирських потреб, а й для охочих.

У Луцькому жіночому монастирі почали пекти хліб за старовинними рецептамиМонастир насправді досить молодий, йому лише 11 років, зараз у ньому проживає 10 насельниць, – розповідає настоятелька монастиря ігуменя Анастасія. Кожна з мешканок монастиря має свою роботу, яка називається послух і відповідно, поєднує працю і молитву.

Проскурки, каже монахиня Параскевія, випікають щотижня. Перед релігійними святами їх потрібно спекти не менше 3 тисяч.

“Є хрестова маленька богослужбова просфора, є середня, є архієрейська, богородична просфора, вона складається з двох частин”, – розповідає монахиня.

Монахиня Параскевія та Ольга, яка ще не прийняла монарший постриг, працюють у просфорні. Так називається приміщення, де готують церковну випічку, яка використовується під час православного богослужіння. Паралельно з основним заняттям монахині печуть здобу і 6 видів хліба. Рецепт не розголошують.

Лариса Музичка допомагає монахиням із випічки та реалізації цього хлібу. Каже: “Печуть його без дріжджів та будь-якої хімії.”

У Луцькому жіночому монастирі почали пекти хліб за старовинними рецептамиЛучанці Наталії Грабовецький монастирський хліб смакує.
“Хлібчик для мене особливий, бо я знаю, що коли його випікають в серці того монаха лунає молитва”, – каже жінка.