Вже кілька років поспіль Марина Харчун з Цевелич завжди охоче знаходить час для свого найулюбленішого захоплення – малювання. Пейзажі та портрети, які народжуються з-під пензля п’ятнадцятирічної дівчини, є таємничо-загадковими, теплом та ніжністю насичені. А віднедавна – з пів року тому, Марина натхненно захопилась написанням ікон.

Матеріал про Марину опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці журналістка Людмила Мельничук.

Нині мистецькі надбання дівчинки збагатилися власноруч створеними копіями таких образів, як «Тайна вечеря», «Святий Миколай Чудотворець», «Святий Апостол Матвій», «Мучениця Надія, Віра, Любов і їхня мати Софія», «Свята сім’я», «Явлення Божої Матері на горі Почаївській».

«Ікони писати мені дуже подобається. Відчуття, що душа стає чистіша. Спочатку працювала акварельними та акриловими фарбами. Згодом переконалась, що роботи, виконані кольоровими олівцями, є акуратнішими. Приступаючи до написання ікони, обов’язково звільняюсь від поганих думок, молюся та промовляю: «Боже, допоможи», – ділиться Марина.

Зазвичай дівчина пише 2-3 дні. Найважливішим моментом вважає вміння передати чуттєвий, пройнятий, милістю, смиренням лик святих. Копіює, в більшості випадків образи, які знаходяться в її будинку. Одну з них – маленьку іконку «Явлення Божої Матері на горі Почаївській», як розповідає, близько семи десятків літ тому ще прапрабабуся Ольга принесла з Почаєва.

«Де взялася в нас ця іконка ми з сестрою дізнались вже від нашої бабусі Тоні. Бабуся також повідала, що в часи татарського нашестя зображений образ Божої Матері з’явився перед пастухами овець на горі Почаївській, залишивши на камені свій слід. Цю ікону я писала кольоровими олівцями та акриловими фарбами. Кольори вже сама підбирала, бо з роками вони на почаївській іконці просто вицвіли», – розповідає художниця.

Рухаючись у творчому напрямку, Марина активно виставляє свої творіння в соцмережі.

«Я завжди з нетерпінням чекаю на відгуки людей, які бачать мої роботи, прошу вказувати на допущені помилки. Адже в цій справі я, можна сказати, самоучка. Ніколи ніяких гуртків не відвідувала. Але маю на меті продовжувати те, чим захоплююсь, від чого душа всміхається».

Серед численних теплих слів, які линуть на адресу юної любительки мистецтва, неабиякий потенціал у її творчих роботах розгледів також Іван Хамежук – керівник гуртка «Графічний дизайн», що діє на базі районного Будинку школяра. Вчитель каже, що із задоволенням готовий допомогти Марині набути відповідних знань для подальшого росту її художньої справи: опанувати техніки академічного малюнка, штрихування, відчуття світла і тіні, закони перспективи тощо.

Душа Марини, як каже дівчина, завжди відкрита до навчання. Адже розуміє, що мрія, аби роботи стали відомими на весь світ, може так і залишитись мрією, якщо наполегливо не працювати над удосконаленням свого художнього таланту. Дівчина також зізналась, що виношує задум, аби згодом подарувати власноруч написану ікону храму святих апостолів Петра і Павла, який відвідує з родиною у рідному селі.