Лучанці Тетяні Толкаченко – незабаром 50, саме в день народження вона хоче здійснити забіг до Львова. 

Про це пише ВолиньPost.

Раніше у житті пані Тетяти вже була довга пробіжка – в Рівне.

“Якось друзі-велосипедисти запросили в Рівне на пікнік. До цього я вже до них їздила велосипедом, траса там дуже неприємна для велосипедного маршруту, звичайний транспорт я вже й не розглядала, бо то не цікаво, а потім подумала, чому б і не пробігтися? Для цього нічого не потрібно. Знайомий саме мав їхати автомобілем, то я й вирішила, що нічого страшного: раптом не добіжу і зійду на півдороги, то підвезе. Зібралася, розрахувала час, бо вже приблизно уявляю свої можливості, скільки годин мені потрібно на те, аби подолати цей шлях. Попросила друга, що їхав на авто, забрати мої речі. Він нічого навіть не запідозрив, думав, що велосипедом поїду. Я ж нікому не казала, що збираюся бігти”,– розповіла вона.

До Рівного лучанка добігла раніше, аніж її друг приїхав на авто, то ще трохи почекала його на в’їзді в місто. Бігла 7,5 годин. Десь по 7 хвилин кілометр.

“Десь після шести годин бігу я відчула, що в мене там біда з пальцями на ногах, здавалося, що ніби голки в кросівках. Всі нігті в мене позривалися і досі наростають, а бігла я в жовтні минулого року. Приїхала на пікнік, всі дивляться, де мій велосипед, бо ж в те, що я приїхала автомобілем, ніхто не вірив, а про те, що бігла й не подумали. Коли до людей почало доходити, що я прибігла, то вони були трохи в шоці. Я ж продовжила активність, була разом зі всіма, щось смажила, гуляла”, – зазначила Тетяна Толкаченко.

Тепер в планах – добовий біг до Львова.

“Я зараз цікавлюся в таких досвідчених бігунів, в чому ж вони бігають, аби нігті на ногах не зривало, але кажуть, що тут нічого не зробити, потрібно терпіти. Зараз потрібно підготувати себе, розрахувати всю логістику. Планую десь на свій день народження в листопаді спробувати. Це буде, звісно, короткий день, але раніше, певно, не зможу. До того ж, так символічно”, – пояснила вона.