Творчість неможливо поставити на паузу. Муза – пані вибаглива, приходить, коли не просять, і навпаки. Художники, як і всі інші професії світу зіштовхнулися із раніше небаченими питаннями: що робити, коли весь світ на паузі? Звідки черпати натхнення? Чи потрібні взагалі людям картини?

Інна Харчук – рівненська художниця, викладачка та популяризаторка вітчизняного етносу, яка не пише «фотографії», а передає емоції. Декілька місяців тому ми публікували розгорнуте інтерв’ю з цією героїнею, але за цей час вона вже зустрілася із своїм найбільшим творінням – донечкою. І ми поспілкувалися з Інною знову.

Сьогодні ж художниця розповіла СВОЇм про все, з чим доводилося мати справу під час карантину.

Не така вона страшна та самоізоляція, як про неї пишуть

– Моя самоізоляція розпочалася приблизно після різдвяних свят. Розпочався дев’ятий місяць вагітності, і ні погода, ні живіт не дозволяли багато гуляти вулицею. Згодом в моє життя прийшли перші дитячі дні, тому тотальних змін з оголошенням карантину я не відчула. Загалом, пристосуватися було легко, адже ми вже давно перевезли майстерню додому. Я вмію працювати вдома, мені не важко змусити себе. Якщо є бажання працювати, ніщо відволікати не буде.

«Ні дощ, ні сніг, і навіть карантин стримати її малювати не зміг»

– Зараз такий час, що будь-що можна замовити онлайн. Це ж ідеально! Бо навіть виходити нікуди не потрібно: кур’єр все тобі принесе під двері. Тому для творчої людини, як на мене, цей карантин навпаки створив сприятливі умови для максимальної творчості. Тебе не відволікають другорядні справи, і ти в змозі здійснити всі свої задуми, звісно, якщо в тебе є матеріали. За час карантину моя творчість не змінилась. Всі пошуки та спроби вийти на стабільний результат відбувалися протягом останніх двох років. Поки мені це подобається, я багато не експериментую.

«Творіння» і творчість

– Моїй донечці Тіні зараз три місяці. Поки вона зі мною, мені здається, що я зробила значно більше, ніж встигала до цього. Весь лютий, березень та квітень ми просиділи вдома. Так сталось, що ми ледь не з перших днів призвичаїлися одна до одної, і я спокійно можу займатись своїми справами. Буває, що малюю, а малеча збоку лежить та грається. Тоді замислююся, може й мені з нею побавитися, аніж писати далі? Тіна – хороша дівчинка, дозволяє попрацювати. Та й взагалі, якби я не малювала, то з’їхала б з глузду! Це стосується не лише періоду карантину, а й всього мого життя в цілому. Всім треба відпочинок.

Українському мистецькому ринку – бути!

– Зараз знаходиться стільки можливостей! Відкриваються нові платформи, онлайн-музеї. Ведеться багато блогів, прямих трансляцій, і хоча я ніколи не була прихильником усіх цих марафонів і вебінарів, проте «підсіла» на це. Надихаюся людьми, які діляться своїми знаннями, іншими митцями та тими, хто створює можливість творити, і підтримує фінансово. З огляду на те, що відбувається з сучасним українським мистецьким ринком, то можна зробити висновок, що він з’явився!

Правда про замовлення

– Замовлень я не люблю, і беру їх рідко. Зазвичай, всі, хто працюють зі мною – просто очікують моменту, коли в мене з’являється картина, яка їм до душі, а потім забирають її. Кожна картина, яку я пишу – вона для мене. В першу чергу, моя робота повинна подобатись мені. Намагаюся вкладати емоцію або настрій в неї. Кожна картина – моя. Я рада, що знаходяться люди, які розділяють таке відчуття, коли дивишся і думаєш: «Це моє!».

Мистецтво як імунітет від вірусу

– Проаналізувавши мої роботи, можна побачити, що я намагаюся не порушувати гострих або дуже резонансних тем. Мені це не приносить задоволення. Розумію, що завдяки цьому можна «піднятися», але якщо не відчуваю душею, то не роблю. Єдине, як я проявила себе, відносно епідемії, то взяла участь у проекті від музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Назва проекту «Імунітет». Його ідея полягає в тому, що мистецтво – це аптека для зміцнення духу. Для цього я написала картину «Дружки». Я її відчувала, і писала саме під концепцію «Імунітету». Відверто кажучи, інколи бували думки типу: «Кому потрібне те мистецтво, коли за вікном таке відбувається?». Але я рада, що помилялася. Приємно, гортаючи стрічку новин, яка просто «кишить» страшними новинами, знаходити щось гарне, приємне та цікаве. Багато хто кинувся до його пізнання, вивчення… Робили з нього пігулку, напевне.

Вічні цінності

– Я зрозуміла, що можу відмовитися від багатьох речей: від постійних походів у кафе, безкінечної кави в різних стаканчиках, гудіння торгових центрів. Але не можу відмовитись від живого спілкування. Моя студія стоїть порожня. Мене гнітить, що я не можу поспілкуватися, обійняти, навчити. Перше, що зроблю після закінчення карантину – розпахну двері для своїх студентів. Надто скучила!

Продовж речення:

Карантин дав зрозуміти, що хто жив, той живе, а хто хоче працювати, може це робити незалежно від ситуації.
Моя донечка – це … Веселка! Я її часто так називаю, бо вона багато посміхається.
Після закінчення карантину я … Поїду кудись.
Художниця Інна Харчук більше ніколи … Не гаятиме час!

Що ти побажаєш СВОЇм читачам?
Не хворійте та не зраджуйте мріям!

Спілкувалася Оксана УКОЛОВА
Усі фото надані героїнею інтерв’ю