Згідно даних Державної служби статистики України 53,7% населення в Україні складають жінки.

Електронний перепис населення на 1 грудня 2019 року фіксує, що жінок на неокупованій частині території України на 3,6 млн більше, ніж чоловіків.

Проаналізувавши дані операторів мобільного зв’язку та державних реєстрів, фахівці нараховують 20,9 мільйона жінок та 17,28 мільйона чоловіків відповідно.

А чи видима така чисельна група громадянок у публічному просторі?

Результати досліджень

 У лютому Інститутом масової інформації  (ІМІ) у 10 регіонах України було проведено гендерний моніторинг публікацій в онлайн-медіа.

Фахівці проаналізували 2500 новин регіональних інтернет-видань на Волині, у Дніпрі, Маріуполі, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Харкові, Херсоні та Черкасах.

Аналізу підлягали перші 50 новин стрічки кожного онлайн-медіа. Звертали увагу на  кількість героїв / героїнь, експерток / експертів у новинах, а також на відсоток експерток та героїнь у соціальній темі, криміналі / ДТП, культурі, політиці, економіці / бізнесі, ООС, екології, спорті, правах людини, корупції / антикорупції та інших темах.

За результатами дослідження жінок у регіональних новинах майже втричі менше, ніж чоловіків.

Кількість жінок-експерток не перевищує 28% загальної кількості експертів, а героїнь – 29%, – наголосила під час презентації результатів дослідниця Інституту масової інформації Яна Машкова.

Слайд із презентації результатів дослідження

Найбільше згадок про жінок містилося у публікаціях соціальної тематики, про кримінал та культуру.

Онлайн-медіа частіше звертаються до жінок-експерток за коментарями щодо міжнародної тематики, питань охорони здоров’я, прав людини. Водночас, героїнями у матеріалах цих тем стають уже значно рідше.

Коли ж йдеться про теми бізнесу та економіки, експертами та героями стають переважно чоловіки.

Чимало онлайн-медіа пропонують аудиторії типові стереотипи про жінку-берегиню, жінку-жертву, жінку-об’єкт чиїхось бажань та пристрастей.

Уперше Гендерний моніторинг публікацій гіперлокальних друкованих та інтернет-видань проводив  Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині, Незалежною громадською мережею прес-клубів України за підтримки Медійної програми (Internews).

Для дослідження в 24 областях України у лютому було обрано по 5 друкованих (реформованих ЗМІ, які раніше були комунальними) і 5 інтернет-видань, які працюють на гіперлокальному рівні – районів, міст і містечок. Аналізували матеріали за таким критеріями:

  • дотримання гендерного балансу (кількість жінок і чоловіків як героїнь/героїв, і експерток/експертів (тими, хто коментує, чию думку цитують),
  • частота вживання фемінітивів,
  • наявність стереотипних образів і сексистського контенту.

Найбільш гендерночутливими виявилися видання Харківської області (51%), а найменш чутливими – ЗМІ Херсонщини (27%). Рівненщина посіла четверту позицію із показником у 43 %, а Волинь – п’яту (42 %).

 Фахівці дискутують

 Під час публічної дискусії «Добре/зле 8ме березня», організованої у столиці Інститутом масової інформації 5 березня, медіа дослідники/-ці, редактори/-ки, журналісти/-ки говорили про те, коли ЗМІ у жінках врешті почнуть бачити людину та чи має бути гендерний баланс показником якісного ЗМІ.

Експерти та експертки під час публічної дискусії “Добре/зле 8ме березня”. Ілюстрація зі сторінки ІМІ у соціальній мережі Facebook.

«Ми робили таку ж дискусію про те, що відбувається у медіа, у сфері прав жінок загалом,  приблизно 5 років тому, – розповідає виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. – Запросили дуже багато чоловіків – редакторів, представників міністерств. Тоді вони відмовилися. Зараз відбувся певний прогрес. Гендер не є більше такою маргінальною темою, як раніше».

Марина Сингаївська,  заступниця генерального директора Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» зазначає:

«За останній місяць ми підготували 45 інтерв’ю, 14 із них були із жінками. Тобто майже 30 %. Якщо говорити про сфери, то це мистецтво, музика, театр, наука, помітна частина, то політика. Найбільше мене потішила історія дівчини-поліцейської, яка зараз служить у миротворчому батальйоні ООН.

Насправді, мабуть, лише організації, які мають стосунок до західного партнерства, дуже уважно можуть ставитися до гендерного питання, відбираючи експертів, гостей на свої заходи. Буквально підраховують їх по головах: «чоловік, жінка». Ми такої детальної уваги цьому не приділяємо. Приклад – призначення уряду. Коли лишається чотири посади, жодної жінки немає і прем’єр каже: «Це жінкам».

Щодо висвітлення у медіа, то ми запрошуємо експертів, щоб нам пояснювали. Наприклад, познайомилися на круглому столі в «Укрінформі» із «Повагою». Напросилися до них на тренінг.

Бо у  нас могло трапитися, що проскочив десь заголовок «Красива жінка очолила ОДА».  І ми навіть не усвідомлювали, що це сексизм, хоча ми ніколи не напишемо, що «Лисий чоловік очолив ОДА».

Експерток  ми спеціально не шукаємо. Ми беремо просто фахових людей».

Борис Давиденко, головний редактор LIGA.net, член Наглядової ради VoxUkraine додає:

«LIGA – це медіабізнес, який враховує інтереси не рекламодавця, а аудиторії. Нашій аудиторії важливо, щоб інформація була в першу чергу якісною, а не гендернозбалансованою. Тому журналісту я ставлю завдання знайти максимально якісного експерта, а не жінку чи чоловіка. Ми дивимося прагматично на ситуацію. 55% наших читачів – чоловіки, 45% – жінки. А  ще ж є проблема дефіциту експертів».

Олександра Буринська, головна редакторка «Cosmopolitan Україна» ділиться власним досвідом:

«Ми – видання, яке, мабуть, трохи дискримінує чоловіків, бо хочемо насамперед показати жінок, які чогось досягли. Ми говоримо на різні теми –  економіки, політики в тому числі. Сучасні жінки цікавляться усім, пропонують свої стартапи, займають високі посади. Тому у нас нема проблеми, де знайти теми, як розмежувати експертів. Жінка зараз є будь-де».

Андрій Яніцький, директор Центру вдосконалення економічної журналістики KSE, телеведучий:

«Я вирішив порахувати, яке співвідношення експертів та експерток у моїй передачі «Еспресо.Капітал». Виявилося, що приблизно 22 % – то жінки. Водночас бачу, що серед економістів розподіл чоловіків та жінок приблизно однаковий. Тому тепер почав за цим слідкувати, щоб покращити баланс.

Більша залученість жінок до ринку праці покращить загальні економічні показники. Хоча є чимало об’єктивних причин, коли жінка випадає із цього процесу, наприклад – через народження дитини. А це, в свою чергу, зумовлено відсутністю належної інфраструктури, мало поширеною практикою залучення до догляду за дітьми чоловіків. Тому жінки значно довше лишаються поза ринком праці, ніж у інших країнах».

Учасники й учасниці дискусії  зійшлися на думці, що аби жінка стала видимою у ЗМІ, про це треба частіше говорити у медіасередовищі, виробляючи спільний підхід та бачення.

А що думають про увагу до жіночої та гендерної тематики у ЗМІ експертки, до яких часто звертаються за тематичними коментарями?

 Оксана Кісь – дослідниця жіночої історії, науковиця, докторка історичних наук міркує:

Оксана Кісь. Свтілина зі сторінки експертки у соціальній мережі Facebook

«Моє суб’єктивне враження таке, що інтерес до жіночої і гендерної тематики загалом, і до жіночої історії зокрема, з боку ЗМІ зростає – особливо активно в околицях Міжнародного дня прав жінок 8 Березня, але також і протягом року. Принаймні я досить регулярно отримую запити від журналістів і журналісток і національних, і регіональних медій – і ТБ, і радіо і преси – з проханням обговорити певні питання. Найчастіше йдеться про історію жіночого руху, що не зовсім моя питома тема досліджень, але також і про становище жінок в традиційній українській культурі, і про жіночий досвід в радянський час. Я б сказала, що підживлюють такий інтерес певні інформаційні приводи, як позитивні, так і негативні. Наприклад, у 2017 р. вийшла друком моя книга про українок-політв’язнів ГУЛАГу, що спонукало інтерес до цієї теми і я дала цілу низку розлогих інтерв’ю, в такий спосіб отримавши можливість донести важливі висновки та ключові ідеї свого дослідження до ширшого загалу. З іншого боку, торік президент Зеленський висловився про українських жінок як такий собі «національний бренд», що спричинило хвилю обурення в соціальних мережах з боку свідомих українських громадянок під гаслом «Я тобі не бренд», а отже, журналісти також зверталися до мене та інших експерток за коментарями з цього приводу. Я особисто дуже ціную кожну нагоду поділитися своїми думками за допомогою ЗМІ, бо переконана, що краще ми знаємо жіночу історію, то краще ми розуміємо наше сьогодення і успішніше можемо відповідати на ті виклики, які постають зараз перед українськими жінками».

Катерина Шевчук – докторка філософських наук, професорка Рівненського державного гуманітарного університету додає:

Катерина Шевчук. Світлина зі сторінки експертки у соціальній мережі Facebook

«Деякі медіа у гонитві за рейтингами підливають оливи у багаття, підвищують тим самим градус напруги серед аудиторії. Маємо справу з класичним випадком недостатнього рівня обізнаності щодо сенсу цього дня. Він віддзеркалює боротьбу жінок за рівні з чоловіками права в оплаті праці, за можливість брати участь у виборах тощо. Якщо звернутися до наших українських реалій та статистики, то виявиться, що й сьогодні не всі ці питання вирішені. Зокрема, досі відмічається відмінність в оплаті праці чоловіків і жінок, а відсоток жінок, представлених у політиці на усіх рівнях, є відчутно меншим порівняно з кількістю чоловіків. Дуже гострою, на жаль, у нашому суспільстві є проблема домашнього насильства. Багато жінок потерпає від фізичних, моральних і психологічних утисків з боку чоловіка-тирана. Гадаю, що дискусії навколо 8 Березня викликані недостатнім рівнем поінформованості суспільства. Тому існує потреба у більш фаховому висвітлені журналістами історичного контексту цього дня».

А чи соціум хоче бачити жінку?

 За результатами опитування «Роль жінок в українському суспільстві», проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у лютому 2020 року,  абсолютна більшість респондентів погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки – дбати про дім та сім’ю (83%), а для чоловіка – це заробіток грошей (75%)

Цей підхід виразно себе виявляє у дослідженнях Міжнародного валютного фонду, до яких апелюють, зокрема, фахівці «Центру гендерної культури». «Щодня жінки у середньому витрачають на 2,7 годин більше, ніж чоловіки на догляд за дітьми, прибирання та іншу неоплачувану працю. Цей розрив фіксується у багатьох країнах, дещо зменшуючись лише за умов вищого економічного рівня країни».

Напрошується думка: якщо жінки дійсно хочуть бути побаченими, почутими, економічно успішними, то варто подумати про зміну мислення, зміну підходів до бачення суспільством місця та ролі у ньому жінок.

Бо, як зазначала у своєму виступі Мішель Обама: «Якщо ви не будете займатися самовизначенням,  вас швидко і неточно визначать інші».

Як же створити гендерночутливий контент, аби не принизити і не дискримінувати нікого?

Перелік рекомендацій знаходимо у пораднику «Гендерна чутливість українських медіа», виданого у Луцьку за редакцією Богдани Стельмах та Оксани Ярош.

Наведемо окремі пункти, на які радять зважати укладачки збірника:

  • Аналізуйте матеріал за кількісними показниками. Скільки жінок та чоловіків присутні у ньому? Скільки героїв та героїнь, у яких темах вони фігурують найчастіше саме як герої та героїні, а в яких – коментують події та явища (є експертами та експертками);
  • Якщо у матеріалі переважають чоловіки або жінки, можливо, варто переглянути та оновити власну базу контактів?
  • Якщо у вашому регіоні відсутні експертки із певних питань, скористайтеся базами даних, створених для допомоги медіа. Наприклад, ресурсом http://expert4.media/ua/ або ж сервісом HelpSMI https://www.helpsmi.co/;
  • Готуючи аналітичні матеріали, враховуйте думки і жінок і чоловіків;
  • Відкидайте стереотипи про суспільні ролі, які зазнали трансформацій, що місце жінки – на кухні, а чоловік має здобувати уявного мамонта;
  • Пам’ятайте про свою цільову аудиторію, яка складається, як із жінок, так і з чоловіків;
  • Не використовуйте сексистський контент для ілюстрації матеріалів – оголені тіла чи їх частини, сексуально звабливі пози, оскільки це дискримінує за ознакою статі та принижує гідність;
  • Вживайте фемінітиви;
  • Займайтеся самоосвітою.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми,  що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Підготувала  Вікторія Назарук