«Пожежні» солодощі, карта та логотип Рівненщини, імбирний Рівненський театр та барельєф «Небесна Сотня» – це далеко не увесь список тих упізнаваних робіт талановитого рівненського художника та члена спілки дизайнерів України Олексія Огня.

На теренах Рівного, видатний майстер працює усе життя і відомий своєю невтомною промоцією міста. А жителі інших областей дізнались про Олексія після реалізації унікальної роботи «Чорнобильська зона»

Над чим нині  трудиться митець, та які секрети розповів лише для «СВОЇХ» читачів  – дізнайтесь далі.

У 2019 році Олексій Огонь запустив серію нових листівок

– Їх понад 20. Я малюю місто і в мене назбиралось дуже багато листівок. Люблю його, тому й малюю. Це і вулиці, і будиночки окремо, зрештою різні композиції. Приміром, як на цукерках колаж для міста. Збираю і мені прикро, що мало людей їх бачить. Тоді я роздрукував ілюстрації, створивши з них листівки. Зараз їх можна знайти лише в кондитерський «Щастя Є». Однак, надалі я прагну і працюю над тим, аби вони продавались в іншому спеціалізованому місці. Адже це створено для людей.

Пожежні, театральні та Рівненські, а які Ви знаєте солодощі ілюстровані відомим художником?

– Пожежні солодощі це перші цукерки, які я оформив. Є домовленість з однією із відомих на Рівненщині підприємств у рамках якої  я й ілюструю коробки цукерок. Є «Рівненщина Туристична», «Тунель Кохання» – самі наші потужні, також відомі «Рівненські». Останні були на честь 80-річчя театру–«Театральні». Дуже цікаво і вдало виходить. Людям подобається і плюс це сувенір про наш край. Стосовно театральних солодощів, то скажу надихнув мене він. Адже театр я давно малюю, як і Рівне. Це одна із наших головних архітектурних пам’яток міста. До того ж, ходжу часто в театр, так як я творча людина і це надихає. Десь рік виходять усі перераховані цукерки в світ.

До 80-річниці кондитерська «Щастя Є»  на чолі з Олексієм Огнем подарувала імбирний театр Рівненському академічному українському музично-драматичний театру.

– Я допомагаю кондитерський декорувати торти. Відверто кажучи, це ну дуже цікава річ для художника. Ідея виникла співпрацюючи з театром, хотілося якимось чином виділити саме приміщення. Тоді я взяв рулетку і пішов міряти приміщення, по колу ходити. Згадую, як мене побачив директор і запитав: «Що там робиш, Олексій?» – відповідаю, – «міряю». І він не питав. А потім уже ми прийшли, адже мали порадитись. Його вага близько 12 кілограмів. Це копія в масштабі, все в розмірах просто меншого масштабу: віконця, двері, світильник, які перед театром, а головне балкон внутрішнього двору. Мало хто про його знає, а там така казкова атмосфера, що його не можна було не показати. Робота тривала довго, але все по черзі. Спочатку я міряв, потім робив креслення, затім вже підключився декоратор і лише тоді його випікали, склеювали. На щастя заклад знаходиться не далеко від театру. Ми несли його на величезному підносі 120/70 см  і люди встигали фотографувати. Я говорив «не можна, адже  про нього  ще ніхто не знає!», а вони посміхалися і робили свою справу. У театрі ми його нікому не показували, нас провели до місця, де в подальшому його презентували. А вже на святкуванні,  дійсно багато людей і підходили , і фотографувались, захоплювались, переконуючи, що річ вийшла вражаюча для міста.

«…Я птах – жайворонок…»

– Зазвичай я малюю вдома, у мене не має майстерні. Я птах – жайворонок, творю з самого ранку, поки люди ще не встали. Бувало з 4-ої , інколи з 6-ої. Це такий тихий, спокій час. Мій час. Бо потім телефонні дзвінки  і тому подібне.

У минулому році, митець став переможцем  Рівненського конкурсу з  надпису «Легенда Рівненського Спідвею»

– Я вирішив взяти участь у цьому конкурсі, тому що хотілося спробувати свої сили. Я представив чотири роботи і чомусь був певен, що одна із них матиме шанс на перемогу. Так і сталося. Наразі мені дуже приємно, люди користувались ним, прапори нині є з цим логотипом та навіть тролейбус їздить. Для творця це напевно найвища плата. А за І місце у конкурсі я отримав 5 000 гривень від міста. Взагалі беру участь лише в тих конкурсах, де мені цікаво, де володію інформацією.

«… Це просто мій вклад для тих людей, які загинули…»

– Я дизайнер і той, хто втілював в життя барельєф «Небесна Сотня» у Рівному. Художник Юрій Журавель надав свою роботу і з його дозволу я зробив цю річ. Це просто мій вклад для тих людей, які загинули тоді, віддали своє життя аби нам сьогодні було краще. До слова, ініціатором даної також був я. На черговій сесії 2014 року я звернувся до влади міста, депутати підтримали і в нас це вийшло.

Про ідеї на 2020 рік:

– Можу заінтригувати, що цього року очікуються втілення дуже глобальних та великих ідей, які пов’язані  з містом та малюнками. Наразі залишу в таємниці, адже хочу аби воно втілилось в життя. Ідея дуже актуальна, адже в її реалізації зацікавлені рівняни. Тому я над цим попрацюю

Щоб Ви порадили художникам-початківцям?

 – Я бажаю кожному, так само, як і своїм дітям, які до речі теж малюють – багато працювати. Працювати, це не просто мається на увазі щось робити, а над собою. Шукати свій стиль, себе. Пробувати в різних стилях малювати, різними фарбами навіть фломастерами. Я сам так знайшов і зараз прагну нове знайти. Хочу ще щось додатково, але чомусь не виходить. Малюю, як малюю у своєму єдиному стилі.

ЕКСКЛЮЗИВНО ЛИШЕ на сайті добрих новин…..

– Відкрию невеличку таємницю, наразі я працюю у своєму стилі над картою Рівного. Вона не просто художня, а дрібна. У ній буде видно всі знайомі будиночки. Це щось буде накшталт гугл-карти, людині  доведеться тільки ходити по намальованому місту. Це дуже велика робота, але процес вже розпочався. Скоріш за все рівняни отримають таку мапу у 2020 році.

Продовжіть думку:

Свій ранок я розпочинаю з … кави. Не можу без неї почати справи, вона надає мені пробудження.

Я люблю відпочивати … на теренах Рівненщини, загалом по Україні і навіть за кордоном. Не можу обрати щось одне. Усе залежить від можливості.

Я черпаю ідеї з … подорожей, коли щось бачу, аналізую.

Що хотіли б побажати читачам сайту «СВОЇ» ?

– Радив би всім,займатися лише тим, що приносить задоволення. Адже я і відпочиваю і отримую прибуток. «Свої» – дуже гарне слово, мені подобається, у ньому багато сенсу. Свої можуть бути друзі, знайомі  і дійсно вони такі і є . Якщо вони тобі допомагають і дбають про тебе – вони всі свої. Відмітив для себе, що у вас гарна рубрика, назва. Я як людина, яка створює ілюстрації навіть до одного слова, можу сказати, що в йому криється максимум глибини. Тому саме за цю глибину, раджу не боротися, а просто її чути. Глибину кожного слова, своїх близьких, «СВОЇХ».