Неабиякої популярності набуває такий вид рукоділля, як валяння з вовни. Знаючи усі секрети цього унікального хенд-мейду, можна створювати абсолютно неповторні речі: одяг, головні убори, аксесуари та навіть іграшки.

Багато знаних майстринь валяють із вовни елементи інтер’єру та сувеніри. А сьогоднішній нашій співрозмовниці Тетяні Кравчук, найбільше подобається одяг та прикраси. І самій приємно вдягнути таку річ, запевняє жінка, а ще ліпше подарувати комусь красу, створену власними руками.

«…в Україні є такий покупець»

– Спочатку я займалась цим не професійно, як любитель. У нас не має шкіл спеціальних чи закладів. Пригадую, як мені на очі потрапило пальто із вовни, дуже красиве було. Я тоді не задумувалась, як його зробили. Ходила навколо кругами і вже на останніх хвилинах, одяг продали на моїх очах. Я тоді здивувалась, що такі нетрадиційні речі, можуть коштувати великі гроші. А головне, що в Україні є такий покупець. Тоді я не припускала, що згодом і сама робитиму таке.

«…будь-який невдалий результат, можна повернути на своє досягнення»

– Валяним одягом я почала займатися не відразу, тобто спочатку це були іграшки, прикраси в техніці сухого валяння, голочкою. Вперше такі вироби я побачила на виставці в Києві, що дуже мене зацікавило. Такий чудовий матеріал, натуральний і можна з його створювати будь-які форми. Тоді почала з маленьких – іграшок та прикрас. Але цей період був не довгий. Тому що сам процес є не цікавий, я швидко навчилась і мені хотілося чогось більш складного, приміром  валяти головні убори. Перший мій виріб був капелюшок, якого я зваляла навіть не з такої як треба вовни, а просто, що була під рукою. Пішла в магазин і купила, що було в асортименті. Звісно не ідеальної якості, але все таки капелюшок у мене вдався. Більше того я його трохи носила,  із захватом. Однак минув час і  я подивилась на нього іншими очима –  критично. Вирішила, що треба зробити інше. Зробила з капелюшка гарну іграшку  – гусака. Щоб було зрозуміло, поясню, бита вовна – це взагалі такий благодатний матеріал  у якому помилок може й не бути. Тому що будь-який невдалий результат, можна повернути на своє досягнення і зробити  з цього щось нове.

«…перша желетка була для мами…»

Пригадую, як згодом я знайшла інтернет-магазин, де і купила таку, як треба вовну й почала робити капелюшки, шапочки. Цим я займалась близько року. Тоді з’явились шалики, більших розмірів і форм. Затім, я пробувала блузи, желетки. До речі, перша желетка була для мами, всі інші для своїх звісно на подарунки робила. А тоді вже якість виробів стала підходящою і в мене з’явилися перші клієнти. Минуло два роки. Я вже їздила нарізні виставки, дізналась, яким взагалі мають бути валяні речі, до якої якості треба прагнути. Дивилася роботи інших майстрів, порівнювала зі своїми. Згодом, відвідала майстер-класи  відомої майстрині з Дніпра. І тоді вже більш впевнено побачила, що у мене хороша якість. Тоді вже пропонувала і шукала клієнтів.

Про матеріал і його пошук:

– Вовна сама по собі не пряжена, тобто не так, як ми звикли нитка для в’язання, а це просто чесана вовна. Якщо говорити про повний процес створення такого матеріалу, то  стрижуть овець і саме певної породи, які вирощують в Австралії. Фермери займаються виведенням овець саме на вовну. Вона стрижеться, потім прочесується, чиститься миється і тоді відправляється на фабрику, на яких виробляється спеціальна вовна для валяння.  До того ж там її і фарбують.  Я замовляю через інтернет-магазин, де можна вибрати будь-який колір. Ну звісно є  і не фарбована. Якщо порівнювати вибір , який був чотири роки тому і зараз – « то небо і земля». Здебільшого я користуюся фарбованою. Хоча не кольорова  вона краще валяється, адже  легша. Не має фарбників на ній, тобто вона більш екологічна.

Коли з’являється ідея створити щось нове?

– Взагалі ідей дуже багато. Я навіть не знаю з чого воно з’являється. От може бути побачу на комусь цікаву річ, або в магазині тканину незвичайної фактури  і все з’являється новий задум. Загалом усе залежить від тканини, вона надихає. Поясню,  основа йде нечесана вовна, але її можна поєднувати з тканиною,у  ідеалі з натуральною. Приміром, я  беру натуральний шовк. У процесі валяння, ці ворсинки вони проникають між переплетіннями шовку, з’єднуються і виходить нова тканина. Це дуже захоплююче. І кожного разу я приблизно уявляю,  яке воно буде. Хто хоч раз це спробував відмовитись не зможе. Ідеї не зникають. Скажімо зробиш одну річ і  думаєш якби я цього кольору більше додала приміром декоративні волокна, або шовку – то зовсім інший виходить відтінок. Наступну  річ от хочу таку зробити. Цікаво, що зробиш одну, а вже стільки ідей в голові крутиться, аби тільки часу вистачало, на його реалізацію.

«Чотири роки тому воно мене захопило і стане на майбутнє частинкою мене»

– Це робота на ногах, робота над столом, ти нахилена над поверхнею, треба викласти правильно вовну на шаблоні, а тоді її правильно притерти, залляти. Приміром, у  мене нещодавно був майстер-клас, то ми з 11:00 до 17:00 лише зваляли шапочку. Тобто це етап формування, щоб вона сіла до достатнього розміру, адже вовна має властивість, якби «всідатися» в процесі валяння. Приміром, шаблон шапочки 56 розміру на голову, то я маю робити вдвічі більшу. Він збільшується майже в півтора, у два рази. Наприклад якщо цей капелюшок, має тримати форму, відповідно там багато шарів. Якщо це шапочка, то там менше шарів і вовни, може бути три. По товщині ці шари теж різні. У залежності від того на яку температуру ви хочете. Загалом, як  мінімум треба витратити день роботи. Якщо це капелюшок або кепі, то це треба попрацювати над  формою і прикрасити якимось декоративними деталями. У такому випадку робота триватиме два дні. Усе залежить від довжини та об’єму, складності декору, як хочуть прикрасити. Є різниця, що просто однотонна річ, а є такі як замовлення, що хочуть з квітами чи якимось візерунком, малюнком – це вже тиждень роботи. Одним словом, це такий складний процес, який забирає багато часу.

Чи потрібне спеціальне приміщення для такої справи?

– Майстерні на жаль зараз не маю. Вона була декілька років тому, тоді я і майстер-класи могла проводити. Зараз я працюю вдома, звичайне приміщення, головне потрібен великий стіл. Принципі процес весь ручний, але якщо хочеш прискорити можна використовувати шліфувальну машинку. Вона звичайна,  для шліфовки дерев’яних поверхонь. Руками притирати можна півгодини, а так 5 хвилин, тобто набагато швидше.У родині валяними речами ніхто раніше не займався. І взагалі мої родичі дуже були здивовані спочатку, особливо батьки, що я таким займаюся, для чого воно мені. Якось серйозно до цього не відносились. Тепер вже так, вони переживають і допомагають.

«…хотілося побувати на професійних виставках… це моя мрія»

– Я б хотіла приймати участь у виставках, адже саме вони дають нових клієнтів, це можливість показати свої роботи, подивитись на чужі, це можливість розвиватися далі. У плані якості я хотіла б робити речі такі, які б жінки носили із задоволенням. Щоб вона в цих речах відчувала себе королевою. Аби це були унікальні речі і хотіла б працювати з більш такими дорогими матеріалами от мереживом, круживом, мереживо з шовком. Тобто вже виходити на більш високий рівень і щоб ці роботи були ще кращої якості. Я вже їздила у Францію, була на різдвяних ярмарках, де презентували  вироби ручної роботи, але хотілося б побувати ще на професійних виставках. В ідеалі аби це була виставка по текстилю. Наразі це моя мрія.

 

Продовжіть думку…

Мене надихає… – природа, мода, відомі дизайнери, покази. Я завжди дивлюся і в мене одразу виникає , як це зробити  у своїй техніці валяння.

Книгу яку б порадила прочитати кожному… – «Кради, як художник».

Від 2020 року я очікую… –  розвитку, нових відкриттів у плані нових країн, аби показати свої роботи.

Що б хотіли б побажати «СВОЇМ» читачам?

– Знайти себе, слухати своє серце та душу і спрямовувати себе в правильному напрямку, адже коли ти так рухаєшся то відкриваєшся і звідкись з’являються нові можливості. І вони чіпляються одне за одним і ти ростеш. І це приносить велике задоволення.