Ми зустрічаємося у кав’ярні за кавою. Тетяна приходить одразу із реквізитами для вогняного шоу та ранковою посмішкою. Розповідає, що окрім постановки її команда займається виготовленням атрибутів. Вона із захопленням розповідає про усе, що включає в себе її вогняне шоу «Люм», про можливості та вільний майданчик для творчої реалізації багатьох людей, про опіки, шрами та недобросовісних людей, які хочуть просто заробляти на цьому.

Наше спілкування було наповнене світлом, який в собі і несе вогонь, світлом, яке завжди у нас запалюється, коли ми щось любимо, яке часто рухає нас і не дає опустити руки в складні моменти. Більше про вогонь, який мотивує читайте у свіжому інтерв’ю для порталу «Свої» із засновницею вогняного шоу «Люм» Тетяною Ліпатніковою.

Розкажіть трішки про себе і як сталося так, що ви почали займатися вогнем?

– Мені з дитинства подобалися танці, гімнастика, тому вогняне шоу стало втіленням мрій та бажань.  Не скажу, що мене цікавить саме вогонь, мені більше до душі можливість робити шоу, як цілісну композицію та постановку. Я здобувала освіту художника в РДГУ і мені було цікаво поєднати хореографічні постановки, костюми, візуалізацію, технічні інсталяції. До речі, атрибути ми виготовляємо самі, в мене є майстерня і ось ми маємо віддати зараз замовлення (показує на атрибути, – ред.) Все це ми самі варимо, відповідно маємо середовище для втілення своїх задумів.

Цікаво, що вогняному мистецтву ніде не вчать і з одного боку – це навіть класно, бо немає рамок, обмежень, ми почуваємося першопрохідцями. Раніше ми вчилися самотужки: можна було лише переглядати відео поганої якості, гівки, ми намагалися розібрати усе по кадрах –  як вести руки, як їх правильно викручувати, ми спілкувалися з іншими людьми, обмінювалися досвідом.

І це круто, що тут немає канонів, все, що вигадав, все, що гарно – те і правильно, варіантів для втілення ідей – безліч.

Розкажіть про вашу «вогняну справу».

– Ми – вогняне шоу «Люм». У нас є свій колектив – це артисти, з якими ми виступаємо, є художники, хореографи, є люди,які суто працюють в майстерні з реквізитами. І в поєднанні цієї команди народжують класні речі, які приносять радість та захват людям.

 

А на скільки це безпечно?

– Особисто в мене опіків буває мало і це більше випадковості. Якщо говорити про новеньких, особливо, якщо до нас приходять неповнолітні і батьки питають: «Чи варто?» То ми кажемо: «Не варто».  Небезпечно – це тому, що неможливо цим займатися і не мати жодного опіку. Але й на будь-яких танцях травми є. Тут все залежить від твоєї уважності. Та й навіть вітер може подути, і жар може потрапити на руки.

Є і певні упередження: часто люди кажуть, що вогонь у нас – не справжній, що наше волосся– змащене чимось, щоб не горіло, чи тіло, костюм (сміється, – ред.). Нічим ми не намазані. Все – справжнє. Вогонь – справжній, він обпікає, і в кожного з нас є якійсь шрами.

У вас є улюблена частина у виступі?

– Мені подобається початок. Займаюся 6 років і кожного разу цей момент – особливий. В нас є ритуал, коли люди збираються, ми запалюємо вогонь, беремося за руки і починаємо. Мені подобається момент, коли ти до того копошишся,а потім збираєшся з духом і– пішов! Хтось із артистів любить, коли ми вклоняємося, піднімаємо руки, нам аплодують. А мені подобається маленьке хвилювання перед початком.

Як думаєте: в чому рецепт вашого успіху – хобі перетворити у власну справу?

– Просто потрібно робити це не через кошти, і бути готовим вкладати додатково свої гроші, бути готовим, що вони можуть не повернутися або повернуться не скоро. А бажання швидкої вигоди: «О! За це можна щось отримувати. Я куплю реквізити, костюм в секонд-хенді і буду виступати, їздити по весіллях. Давайте! Платіть мені!» Так не працює. І поки що, на жаль, не можу позиціонувати цю справу як роботу, з якої можна щось отримувати, ми все інвестуємо в розвиток подальший, але це і є секретом того, що нам вдалося.

Ми були перші на західній Україні, хто почав професійно працювати з музикою, скрупульозно підбирати костюми, готуватися технічно, географічно. Бо є люди, яких я називаю «фаєр-хаос», які вміють щось крутити і роблять це без костюмів, власного музичного супроводу.І, коли ти хочеш, щоб це виглядало якісно, потужно, то туди потрібно вкладати великий ресурс – емоційний,фінансовий і – ти маєш горіти цим.

Хто може себе спробувати у вогняному шоу? Ви готуєте людей?

– Так, готуємо. Великий плюс, коли є хореографічна, театральна підготовка, але це не принципово. У нас є анкетування, кастинг, майстер-класи. Підготовка триває 2-3 дні, по 2-4 години ми з людьми займаємося і дивимося, чи виходить, даємо домашні завдання і вирішуємо, чи будувати далі команду з цими людьми.

Що найбільше любите у  цій справі?

– Це широкий майданчик для творчості: багато простору, мало рамок і можна робити будь-що. Багато напрямків, компетенцій багато, цікаво це все поєднувати. І цьому важко «заглохнути», коли є бажання і великий майданчик для реалізації.

Продовжіть речення:

У фаєр-шоу найголовніше…– відповідальність

Найбільше задоволення у житті я отримую від…класних людей.

Я мрію про…подорожі по світу та виступи разом із своєю командою.

Сила людини в…адекватності та чесності.

Щоб побажали нашим читачам?

– Здорового глузду (посміхається, – ред.). Думайте, аналізуйте, що та навіщо ви робите у цьому житті.