У Національному університеті «Острозька академія» відбувся воркшоп із міжнародною участю під назвою «Іслам, гендер та медіа». Організували захід за сприяння Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» та Центру соціальних досліджень цього ж вишу.

Як усе відбувалося у репортажі ДАРІЇ БОРИСОВИЧ спеціально для «СВОЇх».

 За назвою та тематикою семінару можна було б припустити, що зацікавить він здебільшого жінок. Трохи згодом це припущення виявилося б хибним. Половину місць в аудиторії зайняли саме слухачі, а не слухачки.

На екрані – перший слайд презентації з назвою воркшопу :«Islam, gender and media». Спікерок  представила модераторка заходу Наталія Малиновська.

Першою виступала гостя з Польщі. Професорка ісламознавства з Варшавсього університету Агата Нальборчик доповідала про  «Фемінізм в ісламі».

«Що таке фемінізм? Я знаю, це поняття частково контроверсійне. Часто в публічній сфері ви можете почути думку, що феміністки – це жінки, які ненавидять чоловіків», – почала вона.

«Фемінізм першочергово асоціюється і з політичною, економічною та соціальною рівністю обох статей, а також збалансуванням влади та свободи індивіда. Це не монолітна концепція, вона розвивалась і змінювалась».

Агата Нальборчик продовжує:

«Тобто фемінізм не лише для жінок. Це – рівність для обох статей. Існують різні трактування фемінізму. Чи не найбільше до цього поняття звертається у західній науці».

У виступі науковиці згадано приклади реальних мусульманських жінок, які прагнули рівності.

Умовно жіночий активізм у мусульманських країнах можна поділити на три періоди:

1860 – 1920 роки – так званий «невидимий» феміністичний період (фемінізм виражався у літературі та поезії, створеній переважно освіченими жінками з вищих соціальних класів)

1920-1960 роки – часи більш інтенсивної жіночої соціальної активності.

Після 1970 року – свідоме утворення феміністичних рухів і теорій, відродження публічного активізму.

Однією з героїнь розповіді Агати Нальборчик була Фатіма Мерніссі – марокканка, яка вважала, що Коран потребує нового тлумачення. Тлумачення з позиції  жінки.

Певною перешкодою для Фатіми стала мова. Жінці варто було досконало вивчити класичну арабську.

Арабські слова мають багато значень, тому перекладачеві необхідно читати оригінальний текст.

Проблемою у випадку Фатіми стало те, що її відмовлялися навчати мови.

«Якби погляд Корану на жінок ,був повністю осмислений, іслам став би мотивуючою силою для розширення можливостей жінок. До 21 століття лише чоловіки тлумачили Коран. Те саме і з Біблією. Хто її тлумачив? Тільки чоловіки. Тому, що це був переважно інтерес чоловіків, а не жінок. Зараз ми можемо поглянути на релігію з боку жінки», – зазначила Агала Нальборчик.

Розповіла науковиця також про Фазлура Рахмана, який стверджував, що іслам потрібно модернізувати, адаптувати його до сучасного світу.

«Зараз ми повинні переглянути текст Корану і зрозуміти, що в ньому контекстуальне, а що універсальне. Чому, приміром, у 7 столітті чоловікам дозволялося мати чотирьох дружин? Через війни. Багато чоловіків помирали під час війн. І також через те, що жінки не могли працювати й заробляти гроші. Це і є – контекстуальне, притаманне 7 століттю»,  – пояснює спікерка.

Згадує Агата Нальборчик і професорку –  Аміну Вадуд. Американська теологиня вивчала арабську в Америці та Каїрі. Вона детально аналізувала зміст Корану, і переконана, що деякі тлумачі зводять текст до своїх стандартів, аби зміст задовольняв їх упередження щодо жінок.
Наприклад, Вадуд очолювала публічні молитви. У Корані не написано, що жінка не може цього робити, це лише традиція.

«То чи є фемінізм в ісламі? Я думаю, що так. Але це не наша роль, як європейців. Це роль мусульманських жінок – вести боротьбу за свої права. Ми можемо допомагати, ми можемо радити, але це не наша відповідальність. Тому що це – їхнє життя, їхня боротьба та їхня релігія», – завершила Агата Нальборчик.

Наступною виступала редакторка професійних літературних журналів, іранка Шейда Рахімі. Вона розповіла про переписування текстів у мусульманській традиції, зокрема про жінок, які цим займались.

«Уряд вважає жінок неписьменними, тому що раніше вони не були грамотними, не вміли читати, писати. Але ми маємо деякі докази в історії та в старих текстах. Наприклад, є дуже важлива книга під назвою «Історія письма». У цій книзі є твердження, що в ісламських країнах, таких як Іран, Месопотамія, Єгипет майже немає жінок-переписувачок. Це тому, що в Ісламі жінки не мали дозволу навчатися. І навпаки, автор каже, що у християнстві уряд і церква заохочують жінок до навчання»,
– пояснила Шейда Рахімі.

Вона також навела приклади деяких текстів, переписаних жінками та додала, що такі тексти красивіші, цікавіші, аніж написані чоловіками.

Друга частина заходу була присвячена стереотипам, які поширюють журналісти щодо жінок у мусульманських країнах.  Про це доповідала докторка філософських наук Марія Петрушкевич. Вона дослідила журналістські стереотипи щодо традицій мусульманських країн.

«Тема релігії – це одна із наймаргінальніших тем у науковому дослідженні. Стереотипи у мас-медіа найперше залежать від політичної та соціальної ситуацій у певній країні. Наприклад, якщо ми візьмемо Францію, то там щодо ісламських  стереотипів дуже специфічна ситуація. У сучасній Франції дуже багато мусульман-емігрантів, і вони фактично є своєрідною культурною проблемою, тому що протистоять французьким культурі та мові. Тому у ЗМІ дуже часто їхні образи негативні. Якщо говорити про Україну, то в нас ситуація інша, в нас мусульманська громада досить компактна. Вона не виділяється на тлі, наприклад, християнської громади. Тому ті образи мусульман і мусульманок, які пропонують українські ЗМІ більш толерантні. Хоча ці образи є дуже стереотипними», – розповіла філософиня.

Доповідачка наголосила, що стереотипи в українських ЗМІ зазвичай поширюються через малу поінформованість самих журналістів. Особливо, коли йдеться про висвітлення східного світу. Релігійні аспекти журналісти оцінюють через призму власних релігійних переконань.

 «Жінка в релігії – це завжди об’єкт, яким керують. Українські ЗМІ цей стереотип підтримують. Як на мене, це є проблема низького рівня освіти журналістів. Тому що журналіст, який має хорошу освіту, яка пропонує широкий світогляд, не писатиме про те, що жінка в ісламі – це лише паранжа чи хіджаб», – додає Марія Петрушкевич.

Інша доповідачка,  кандидатка філологічних наук Юлія Маслова зосередилась на загальних стереотипах про жінок в українських виданнях. Наприклад, чому у мас-медіа бракує жінок-експерток? Тому що більшість керівних посад займають чоловіки, до яких і приходять кореспонденти за коментарем. Доповідачка наголосила, що ґендерна рівність – це не лише проблема жінок.

«Ми маємо говорити, що вона стосується усіх статей. Те саме і чоловіків. Тому що досить часто сьогодні чоловіки теж не знають, як себе поводити, коли жінки виявляють свої лідерські позиції, займають їхні ніші. Йдеться також про ґендерно обумовлене насильство та право на конфіденційність, ідеться про збалансоване представництво жінок, які працюють в засобах масової інформації».

Юлія Маслова перерахувала найпоширеніші стереотипи щодо образу жінки:

«Стереотипи щодо жінки це насамперед: жінка-мати, жінка-невістка, дочка. Причому в українських мас-медіа завжди невістка згадується в негативному контексті. Образ невістки накладають, наприклад, на Україну на її взаємовідносини з Росією, з іншими державами».

 «Є дуже багато стереотипів стосовно ісламу і ґендеру. І стереотипи зазвичай вирішують з такої секуляристської позиції  або з ісламської апологетичної. Було цікаво і нашому центру, і центру соціологічних досліджень провести захід, який був би суто науковим. Я не запрошував спеціально нікого з релігійних діячів, а зосередився суто на науковцях. Думаю, що в перспективі ми організовуватимемо у більш широкому форматі такі дискусії», – резюмував керівник Центру ісламознавчих досліджень Михайло Якубович.

Тест та світлини Дарії Борисович, спеціально для “СВОЇ”.