Гілочки у волосся, корони, намиста, браслети, брошки – це те, без чого рівненська майстриня Світлана Галайчук не уявляє свого звичного дня. Вся квартира зайнята прикрасами, а «домашні» мусять відсовувати намистини, щоб поснідати. Жінка вже декілька років робить прикраси для найрізноманітніших людей, зокрема, наречених ,  конкурсів краси різних масштабів. Проте, так було не завжди. Світлана розповідає, що з дитинства любила творчість, але, коли батьки сказали іти туди, де було раціональніше – не сперечалась.

Як інженерка електрозв’язку стала майстринею прикрас?

– Свого часу  батьки, з практичних міркувань,  сказали йти навчатися туди, куди вважали за потрібне. Тим паче, що на роботу тоді було розподілення і це все було легше. Але творчість як була так і залишилась. Це стало проявлятись більше, коли в мене з’явилися дві донечки: бантики, косички, платтячка, рюшечки.
Помаленьку я почала робити весільні прикраси. Спочатку для знайомих, згодом на замовлення весільних салонів. Потім,  в свій час,  Наталія Шмідт запросила мене на один із конкурсів краси в Київ . Ось так воно переросло в те, чим займаюсь зараз.

Яким був перший виріб?

– Одні з перших були, здається, гілочки у волосся. Перша корона була для салону краси тернопільської майстрині. То її я пам’ятаю добре, бо то було досить складно. Вона була з кришталем і прозорими стразами. Зараз таких не роблять.  А взагалі, перші спроби були з дроту, який викидали в смітник із цеху.

Де знаходите ідеї для прикрас?

– Я просто сідаю і починаю щось робити. Іноді не знаю, чим це закінчиться. Часом кілька разів перероблюю. А буває, що прикраса народжується в голові, щойно мені про неї сказали. Я підбираю все під людину, під випадок, наприклад, на конкурс чи для нареченої. Постійно стараюсь зробити щось унікальне, щось таке, чого ще не робила. Повірте, такого багато. Наприклад, поєднувати намистини так, як ніколи. Раніше я робила корони переважно з кришталю, не додаючи кераміку, зараз почала працювати з нею. Мрію зробити різнокольорову корону, поєднати червоне, зелене, синє. Просто в мене здебільшого однотонні корони. Дивлюсь роботи інших майстринь. У Рівному, до речі, корони робить ще лише одна майстриня, але сильної конкуренції між нами нема, бо ми з нею дружимо.

Коли бачите людину, можете відразу сказати,  яка прикраса пасуватиме саме їй?

– Так, вже можу. Коли приходять наречені і дивляться на корони, які здалеку всі однакові, то є такі, які я не раджу міряти взагалі. Це вже інтуїція. Я це бачу по зовнішності, зросту, зачісці, рисах обличчя. Грає роль те, чи тендітна дівчина. Що найцікавіше, я роблю чорні корони, і от вони чомусь пасують майже всім.

Цікаво, що Світлана не думала про те, щоб зробити прикрасу для знаменитості. Вона переконана, що кожна жінка – це вже королева, і вона достойна найкращих прикрас.

 Носите свої прикраси? Можливо, є щось улюблене?

– Доньки люблять гілочки у волосся, я ношу, але рідко. У мене є кілька прикрас, десь 2-3, які я одягаю в особливих випадках.Одна з таких це намисто. Воно, як не дивно, з пластикових намистин. Одне з моїх перших намист. Воно досить примітивне, простеньке, але подобається мені тим, що там вийшло неймовірне поєднання кольорів. Я його ношу з моєю улюбленою сукнею. Співпало, що улюблене так ідеально гармоніює з улюбленим. Корони я міряю під час роботи.

Скільки часу витрачаєте на одну прикрасу?

– На гілочку середньої складності – 1,5-2 год. На корону – до 3-ох днів. Це при тому, що є всі матеріали і нічого не потрібно перероблювати.

Був випадок, коли майстрині потрібно було за місяць зробити 79 корон на конкурс краси. Тоді Світлані допомагали всі, хто міг.

Якою прикрасою найбільше пишаєтеся?

– Я нещодавно робила корону, і вона мені неймовірно сподобалася.  Вона  почала мені подобатися ще в той момент, як її замовляли. Я вже тоді знала, якою вона буде. Це було для фестивалю пива, який нещодавно проходив у Рівному. Там нагороджували королеву пивоваріння і я робила туди корону. Зробила я її тоді на одному диханні. Вона вийшла така-смарагдово-коричнева, у моїх улюблених кольорах.

У вас є мрія ?

– Я хотіла б займатись всім цим професійно: щоб була власна майстерня, майстер-класи, магазинчик, хай навіть невеликий. Колись я відкривала свій невеличкий кіоск, але оскільки працюю сама то вимушена була його закрити, бо просто не встигала. Є багато речей, яким би я хотіла навчити людей, але в мене просто нема на це часу. Проте, я цього дуже-дуже хочу.

Продовжіть речення:

Мій ранок починається з… кави.
Творчість для мене це… спосіб життя.
Ідеальна прикраса – це… та, котру я ще не зробила.
Що б ви побажали нашим читачам?
– Завжди і у всьому бачити щось хороше й світле, помічати красу навколо себе, тоді і ми будемо ставати кращими. І не переставати мріяти, перетворювати мрію на ціль, досягати її і знову починати мріяти.