Майя Рудюк, яка народилася на Локачинщині написала оду, яку присвятила домашньому хлібу.

Поезією жінка поділилася у себе на сторінці у Facebook.

Комусь смакує
італійська чіабата,
хтось полюбляє круасани,
хтось лаваш.
Одвічні дві святині
( чи бува щось важливіше?)-
домашній хліб і щирий отченаш?
Ще звечора матуся замісила
в дубовій діжі тісто, наче пух.
І сходить хліб.
І з ним прибуде сила,
і пам’ять предків,
і родинний дух.
Удосвіта, лиш півні проспівали,
сни додивляється
натруджене село,
матусенька не спить,
вона вже біля печі-
вогонь розпалює,
та так, щоб аж гуло.
Горять поліна,
весело тріскочуть,
яскраві іскри вилітають
крізь димар.
І рідні руки впевнено клопочуть,
а піч- то вже не просто піч. Олтар!
У празниковій тиші
помолилась,
лопатою повигрібала жар,
і в нутро печі на лопаті посадила
достиглий хліб,
як найдорожчий дар.
Вже в шибки сонце
діловито зазирає,
промінчик стукає
у запотіле скло,
а ненька буханці хрумкі виймає.
Від печі віє затишком й теплом.
Лежать на лаві пишні короваї,
аж шурхотять
підсмаженим бочком,
і мама кожного
водичкою вмиває
та накриває полотняним рушником.
Духмяний, запашний,
іще парує
із житньою кислинкою хлібець.
О, скільки поту
хліборобського вартує!
Споконвіків хліб-
працелюбності вінець.
Спішать століття.
У Всесвіті безкраім
летить планета у
космічну ніч.
Наш кожен крок
нехай благословляє
домашній хліб
і материнська піч.