Ми зустрілися в одній із кав’ярень Рівного дуже туманного і холодного дня. Поговорити встигли про все – і якою красивою може бути осінь, якщо вдивлятися в грабовий ліс чи сконцентруватися на яблуні, що добре вродила у садку, про жінок, як щось космічне та незрозуміле, про мистецтво справжнє, плани і навіть сенс життя.

Рівненський художник Олександр Гурістюк для мене – геній сучасності. Дивне поєднання таланту, інтелектуального бекграунду та харизми. Він з тих людей, які дивують вже навіть своєю присутністю та повністю забирають твою увагу. Так і його картини – притягують, захоплюють, чарують, від них народжуються нові враження, відчуття. Відчуття, що світ дуже-дуже не розгаданий та дивний і постійно вабить до нових відкриттів.

  • Чим зараз займаєтеся, над чим саме працюєте?

Я зараз пишу малих дітей: дівчинка, яка ще в школу не ходить та хлопчик – 2 клас. Подвійний портрет я ще не малював, найважче працювати із зображенням дівчинки – мені складно впіймати її.

  • Який образ ви хочете передати?

Мені постійно задають це питання і на нього складно відповісти. Весь мій живопис оснований на інтуїції. Є такий стиль – фентезі, але писати в цьому стилі – я не хочу, бо, справа в тому, що звичайний світ для мене і є фентезі. Мене оточують фантастична природа, фантастичні жінки, я бачу чудесне навколо.

Ось ваші риси обличчя – це ж чудесно:  брови місяцем, великий, чуттєвий рот, очі, що нагадують філігранність сірого неба…І цю жінку я б задоволенням написав. (Ред. Жінка в кав’ярні подає нам каву).  Вона мені чимось цікава, але звідки мені знати, чим? Це чудеса.

Із пейзажів зараз пишу яблуню.  Вродила біля мого дому і це відноситься до серії – світ, в якому я живу. Я намагаюся із нічого зробити казку. Бо я її відчуваю.

  • Що восени найбільше вас надихає?

Жінки (ред. сміється).

  • А які жінки восени?

Будь-яка жінка завжди виглядає прекрасною глибокою осінню. Якось переглядав фотосвітлини, де жінка сфотографована в такій довгій сукні, в містичному, грабовому лісі, де туман, холодні фарби…Це так красиво виглядає. Будь-яка красива жінка, як би її не одягнули виглядає прекрасно. Навіть мусульманки, в яких видно лише одну смужку очей – привабливі. Для мене жінка – це найвища форма життя та кульмінації матерії.

  • Якби ви створювали арт-середовище на Волині, яким би воно було?

Я вже розпочав цей процес. У своєму селі Глинськ (Здолбунівський р-н) я хочу відкрити галерею. Це буде в мене вдома, там, де раніше був хлів, я облаштую приміщення, буду запрошувати туди художників, поціновувачів мистецтва і виставлятиму полотна.

Раніше там були кури та коза, а тепер я думаю: «Навіщо мені воно все здалося? Краще галерею відкрию». Думав як назвати це місце, вирішив – так і назву «Хлів». Зроблю ремонт, стіни лишу такими як є, а підлогу облаштую як у кінострічці «Твін Пікс». Радий буду бачити там всіх, бо людям важливо прививати прекрасне, зацікавлювати їх. Не лише ж нам їсти, пити…потрібно тягнутися і до мистецтва.

  • Назвіть фільм, композицію та книжку, які варто відкрити для себе цієї осені.

Перед поїздкою на Полісся ми завжди з другом переглядаємо фільм Джармуша “Мрець” – старий фільм, який занурює нас в атмосферу. Послухати можна класику – Шопена або рок – DeepPurle”SmokeontheWater” –кавер на цю пісню мене нещодавно зарядив. Восени почитайте Ремарка “Три товариша” – дуже життєствердна книга.

  • Сучасне мистецтво, яке шокує – яке у вас ставлення до нього?

Це називається – антимистецтво. Я приведу простий приклад: якщо б затопило Британський музей або Ермітаж, де, наприклад, є роботи Давінчі, Тіціана і роботи іншого сучасного, дуже відомого художника наприклад – «Перегниваюча акула», то як ви думаєте, які роботи будуть рятувати? Акулу чи Давінчі? Так визначається цінність мистецтва.

Продовжіть речення:

Моя улюблене місце зараз…нехай буде тут, в цьому моменті.

Сила мистецтва в тому, щоб…твоя картина подобалася більшості людей. Людям будь-яких соціальних прошарків, починаючи від сантехніка, закінчуючи крутим експертом. Мені б хотілося, щоб так було з моїми роботами.

Сенс в тому, щоб…бути в цьому світі і робити свою справу. Зрозуміти, для чого ти живеш, в кожної людини повинно бути своє особисте, велике завдання. Я не про дітей народити – це і так є в природі. Сенс робити свою справу і бути корисним середовищу, людям. І важливо при цьому вияснити, кому ти служиш: бісам чи ангелам. І всі свої вчинки відслідковуй, звіряй з якимось релігіозним джерелом.

Щоб хотіли сказати нашим читачам?

Потрібно ставитися один до одного з добром, до жінок – трепетно. Для мене може бути лише те суспільство цивілізованим,яке добре ставиться до жінок, дітей та старших людей.  Тому, давайте будемо любити один одного і мистецтво, яке нас робить єдиними та рівними.